***

Вера Бондаренко-Михайлова
Що в світі є милішим?
Що в світі є найкращим?
Що в імені моїм
тобі завжди зорить?
І що для нас обох
повік не приходяще.
І що повік обом
уже не відболить?
Коли ми присягаємось,
Ми віримо, єднаємось,
Ніщо вже не розлучить нас.
Безсилий навіть час –
Безстрашно ми злітаємо,
Одне одного тішимо
Блакитними крильми.
І грому, блискавиць,
дощу не помічаємо
І не страшний прихід
нам лютої зими.