***

Анеля Венечкина
Моя голова - незбагненний чудний лабіринт,
В якому блукають усі, навіть я час від часу.
То в'ється угору, де сходів пологий гвинт,
То різко зривається вниз раз за разом.

Такі каруселі зкрутили голови тим,
Хто просто чекав спокійного мирного неба.
Знайдеться ж колись той, хто буде доволі вертким,
Щоб вихід знайти. Якщо буде у тому потреба.

13.02.2018