Запустила в мені ти процес, відтепер незворотній,
Поєднала уривки бажань у бажання одне.
Пломеніє душа, мов зоря, просить сни новомодні,
Таємничі віднині, їх зміст до кінця не збагнеш.
Розтлумачить лиш серце, воно, як завжди, поза часом,
Знає тисячі мов, розрізняє, між іншим, весну.
Полонений тобою, збираю натхненно прикраси,
Незрівнянні на вигляд, найкращі до серця візьму.
Попрямую до місця, де Сонця поява найперша
Сформулює послання, що маєш напевно ти шанс.
Ще живий, бо світанки чекаєш і прагнеш до звершень,
Хай самотньо до болю й забув тебе зрадницьки час.
Може ще могікани не зникли і ти не останній
Із створінь, для яких, попри все, у романтиці сенс.
Ще зустрінуться погляди вкотре в чутті довгожданім,
Ми для цього зійшли на планету з безкраїх небес…
13:04, 15.02.2018 рік.
Зображення: https://prajt.livejournal.com