Я один з невідомих поетів,
Небайдужих до світу людей,
Чиїх віршів немає в газеті,
Не вітають кого в ювілей.
Не цитують, не хвалять, не постять,
Не вручають красивий диплом.
Для престижу не кличуть у гості,
Нам не місце за світським столом.
Наші рими мов сироти бідні,
Як безхатченки думи сумні.
Наш читають лиш друзі і рідні,
Усміхаючись щиро мені.
Вибачайте гурмани і метри,
І богема , і істеблішмент,
Ваших книг на поличках по метру,
Всі талантом заповнені вщент.
Та повірте жокеї Пегаса
Поки музи приходять до нас,
Поки усмішки ті не погаснуть,
Нам писати кидати не час;.