Чомусь,наснились дикі мальви
І біла хата здовж села,-
Мене там бабця «сповивала»,-
Вела до Бога і добра…
Там,зустрічала я світанки,-
За небокраєм, сонця квіт…
Мої дитячі забаганки,-
Казковий, незбагнений світ…
Там, роси рутки колисали,
Бурштином сиплячись в траву…
Зимою, літо й осінь спали,
Та, ми чекали на весну.
Згадалось, щось, таке далеке,-
Неначе, й років не було…
Лише, у небі, два лелеки
З дитинства, що давно пішло…