На білу гречку впало лихо,
Та так зненацька,
Наче в сні.
Був білий день,
І в полі тихо,
Крутило марево пісні.
Ніхто не відав лихоліття,
Ні сном і духом не чекав.
Але, як водиться на світі,
Прийшло таке,
ЩО і не знав.
Де тихі ниви, по дорогах
Не хліб, не цукор повезли-
Залізний лязкіт.
Під пороги -
Гроби та злидні підповзли.
Іще гудуть веселі бджоли,
Збирають мед з чужих країв,
Чужинцям в руки, та до столу
Для заповзятих хазяїв.
Бджолині вулики підгнили,
Нема коли відбудувать,
І просять бджоли в Бога сили
До поля білого діждать...