Прошу,не ображай мовчанням,
Бо серце терпне.
Посіяв в душу сподівання…
Воно не меркне…
Загоїть сум мій добре слово.
Скоріш озвися!
Най знаю ,як ти? Що з тобою?
Чи веселишся?
А раптом хворий , як зараджу?
Лише молитва
Зцілити зможе - нею розраджу,
Засяє світло.
Вольный перевод с украинского Светланы Груздевой:
http://www.stihi.ru/2018/02/19/9249
Не обижай же, прошу, молчаньем:
Так серце терпнет…
В душе посеял ты ожиданье –
Оно не меркнет…
Тоску залечишь лишь тёплым словом –
Ну, отзовись же!
Не знать, как там ты, я не готова…
Пусть веселишься,
А если болен, то чем помочь мне?
Молитва знает:
Залечит боли и – очи в очи –
Нас осияет!