Д. Павлычко, украинский поэт
В той хате, где ты не был много лет,
там мать твоя - неугасимый свет.
Ее молитва, песня колыбельная
светла, как воск, горька слеза осенняя.
Стоит одна и думает о том,
что скоро снег тропинку заметёт.
Сверкнёт в колодце льдинками вода…
Труднее с каждым днем ходить туда.
Она стоит и думает о том,
как яблоневым цветом зацветёт
На кладбище возле самой оградки,
Между крестами, у дороги, у посадки.
Она тебя не ждёт, но ты явись,
да издали оконцу поклонись.
Дрожит в нём лучик маревом осенним -
то мамочки твоей привет последний…
Февраль, 2018г.
+++++++++++++++++++++++++++++++++
ОРИГІНАЛ
В тій хаті, де не був ти відтогідь,
Вона одна коло вікна стоїть -
Твоя молитва й пісня колискова,
Вся повна світла, як сльоза воскова.
Вона стоїть і думає про те,
Що скоро сніг стежину замете,
Колодязь блисне дзеркалами льоду -
І важко буде їй ходить по воду.
Вона стоїть і думає про те,
Що яблунею скоро зацвіте
На цвинтарі коло самої брами, -
І важко буде їй поміж хрестами.
Вона тебе не жде, а ти з*явись,
Та оддаля вікнові поклонись, -
В тій шибці, де ряхтить юга осіння,
Зосталося від матері проміння.
1984р.