В ПРЕДДВЕРИИ ВОСЬМОГО МАРТА:
С КЕМ НА КРАЙ СВЕТА...
(авторский перевод с украинского)
Какие парни есть трусливые (ну срам!),
Один за мной, уж месяц, ходит по пятам,
Ему я нравлюсь, вижу, вижу по глазам!
Но, не походит... Воз как был, и ныне там.
А я — отважусь! И на радость, иль беду,
Сама, сама к нему сейчас я подойду!
Скажу: - Давай-ка погуляем мы в саду,
Возьму за руку и в аллею поведу.
Спрошу: - Ну что же ты застенчивый такой?
Как будто зайчик: и пугливый, и немой?
Ступила шаг...
и вдруг сказала себе: - Стой!
Неужто парень этот грёз твоих герой?!
Вот этот? Боже, мой! Не он, конечно нет!
ЖдалА я рыцаря на вороном коне,
Ко мне во весь опор скакал в волшебном сне
И розы белые всегда дарил он мне...
Пока я грезила о рыцаре из сна,
Другая парня поманила из окна
и он ушёл! Наверно, раньше её знал.
Остался рыцарь мой в мечтах. А я — одна!
В печали слёзы лить?
Ну нет! Конечно, нет!
… Гляжу, вдали, как будто в том волшебном сне
Отважный рыцарь мчит на вороном коне
И розы белые везёт.
Неужто МНЕ?!
С коня слетает, словно птица, на ходу
Красавец-рыцарь, тот, кого давно я жду,
Берёт за руку в дивном, ангельском саду...
С таким как он
и на край света я пойду!
(перевод 25.02.2018)
З КИМ НА КРАЙ СВІТУ...
Які ж є хлопці несмілИві, просто жах!
Один за мною місяць ходить по п'ятах,
Йому подобаюсь — любов сіЯ в очах,
Та не підходить! Не пускає його страх.
А я навАжуся! На радість, чи біду,
Сама, сама до нього зараз підійду.
Скажу: - “Ходімо, погуляємо в саду”,
Візьму під ручку і в алею поведу.
Спитаю: - “Чом же несмілИвий ти такий?
Немовби зайчик, полохлИвий, боязкИй?”
Ступила крок..., і враз сказала собі:
- Стій!
Невже цей хлопець був героєм твоїх мрій?!
Невже це він?
Та ні, не він! Звичайно, ні!
У мріях лицар був, на білому коні,
До мене прилітав з Небес в чарІвнім сні
Троянди білі дарував завжди мені!
ДопОки згадувала лицаря у снах,
Підбігла інша, з нею поспішив юнак.
Чи горювати? Чи радіти? Хто ж бо зна?
Лишився лицар мій у мріях. Я ж — одна!
КартАть себе, що не навАжилася?
Ні!
Дивлюся: ген, у небосяйній далинІ
Сміливий лицар мчить на білому коні,
Троянди білі, як у сні, везе мені.
Коня баскОго зупиняє на ходу,
Хоробрий лицар, той, кого давно я жду!
Бере за руку в білопінному саду...
. . . . . . . . . . .
З таким, як він,
і на край світу я піду!
03.01.2016