Вiдпустка...
Светлана Груздева
http://www.stihi.ru/2013/03/11/7353
Взяла відпустку я. За свій рахунок.
Стомив нестримний віршовий політ.
Так, це був терміновий порятунок,
Бо застити почав Ти цілий світ...
Коли б то іншим вірші надихала!
Не в сенсі іншого: на обрії нема.
Сумлінно відпочити попрохала
Та, що хрестила в січні нас – зима.
Вона новим припорошила снігом
– у березні! – стежини вздовж галяв,
Стогнав, напевно, навіть гiлки вигін,
Що ти – ну, ані трохи! – не вмоляв...
І що з того? Хоч не було прохання–
Все не раптово визріло у нас...
Щоб вдалині завмер: невже кохання?
Для того дарувала я той час –
Тобі.
Перевод Инны Гавриловой
Взяла я отпуск. За свой счет, конечно.
Устала... и в стихах отрады нет.
Попытка от себя сбежать – извечна,
Причина: стал Ты затмевать весь свет...
Когда б иным стихи свои писала!
Так тех других совсем не надо мне,
С молитвой их в надежде посылала
Той, что крестила нас с тобой, – зиме.
Она припорошила новым снегом
– и это в марте! – стёжки вдоль полян,
Стонал со мною только выгиб веток,
вернуть пытаясь...Ты – не умолял!
И что?! . Смирюсь с твоею немольбою!
Назрело не случайно всё у нас...
Чтоб вздрогнул ты перед моей любовью,
Лишь для того я подарила час –
Тебе...
26.02.2018г.