Поєднала нас пісня.
Завжди кличе на зустріч.
Не страшні їй вокзали
Й літня спека важка.
Щедро щастя дарує
І рятує від спраги,
І доточує крила
Для польоту пера.
Тож нехай вона ллється
Крізь віки і тумани,
Пролітає над сумом,
Нас захопить у вир,
Підіймає у вись нас
Над степами, ярами,
Сіє в серці надію,
А над війнами мир.
З нею все ми здолаєм:
І розлуки, й образи,
Полікуєм самотність,
Від нудьги утечем,
Тільки б знов зазвучала
І гукнула на зустріч,
І над світом піднесла
серця свій лейтмотив.