У розпачі нескорена,
Земля моя - не тлін:
Хай вибухами зорана -
Повстала вже з колін.
На все - свій час: розвіються
І морок цей, і жах.
А сльози, що на вилицях -
Не міцності межа,
Лише частина повісті
З посівом на ріллі.
І совiсті, і гордості -
Достатньо у землі.
Співатиму, кричатиму -
Допоки сили є.
Майбутнє - в розпочатому,
Як і життя моє.