Біля станції вмить звечоріло,
Звідусіль шлють гудки поїзди.
На землі геть усе забіліло,
Засипають із неба сніги.
Ще далеко зовсім до світанку,
Було чути, як сніг заскрипів, -
То юнак до красуні смуглянки
Своїм тілом увесь прикипів.
Тепла іскра в душі зажевріла,
Як згадав, серед білих снігів,
Також пристрасть моя горіла,
Як кохання своє я зустрів.
Як від холоду мучились руки,
Але в грудях була теплота.
І під поїзда шумні звуки,
Наші з нею горіли вуста.
І весни все хотіло навколо,
І до неї тягнуло свій біль.
Падав сніг, як пір’їни додолу,
Було чути гудки звідусіль.
_____________________
© R. Tserkovnyy, 2018