Заволала совість,небо відчинилося,
Від такого галасу здригнулись зірки.
Може то не справді,а усе наснилося,
Що у долі своїй всі ми жебраки.
Певно,що нам хочеться, якомога більшого
І завжди бракує слави і грошей.
Але то усе нам для тіла грішного,
Бо ми не керуємо серцем і душею.
А душа і совість в міру настраждалися
І вже тіло стало для них затісним.
Ось вони до неба разом докричалися,
Щоби розум істину врешті уяснив.
І протверезіла з бодуна свідомість,
Від сорому совість пролила сльозу.
Небо надіслало лиха їй натомість
І страшну шпурнуло в відповідь грозу.
Тож радійте люди тому,що се маєте.
Не гнівите Бога до грошей жагою.
Що задумав Боженька ,ви того не знаєте.
І не буде доля взагалі другою.
Сосєдка О.Д. 02.03.2018 р.