http://www.stihi.ru/2018/03/03/10286
Оригінал:
Розвиднілось… Ось з мороку лісів
Весна виходить легкою ходою
і хто її у серце не впустив
ще дні та ночі житиме зимою...
Краса, вона в душі, й неначе спів
скресають ріки, талою водою
торкаються, оживши, берегів
і кличуть, знову кличуть за собою
у мандри невідомих ще світів
де серце розпрощається з журбою
й усе туди ж…, до батьківських садів
повернеться, поважною ходою.
© Галина Рибачук-Прач
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Разви'днелось... Раздвинувши кусты,
Весна явилась с пёстрою каймою,
а тот, кто в сердце всё же не впустил,
с зимой остался жить глухонемою…
Но красоты мотив – он не суров:
сверкнули реки, талою водою
касаясь оживлённо берегов…
и так зовут настойчиво с собою
к роскошествам неведомых краёв,
где сердце попрощается с тоскою…
но каждый в мир родительских основ
вернётся налегке, взмахнув рукою.
На фото - Автор,
коллаж мой