Пісню співає сумну на майдані
Долі хрещеник ,кобзар.
Деякі струни на кобзі порвані,
Пісня не та вже нажаль.
Та не біда він витягне ноту,
Бо має голос від Бога.
Є сила волі до сьомого поту,
Пісня ,як степ ,його довга.
Довга ,як кара знущань над народом,
Жалістю переповняє.
З кожною нотою ,з кожним акордом
Сум на думки наганяє.
Люди повз нього проходять байдужі
Навіть є ,хто посміхається.
А він сидить і ноги в калюжі ,
Правду співать намагається.
Хтось кине гривню ,хтось мідяки
Хтось стоїть просто і слухає
Сповнені модрості пісні рядки
Нашими думками рухає.
Де хто живе ,як вареник в смитані,
Де хто у злиднях співає.
Розум у когось у темній омані,
Бійка у когось триває.
Щоб таку мати волю міцну
І на майданах співати,
Зливу народу любові рясну,
Частку душі віддавати.
Певно не кожен такий зробить крок,
Щоб відріктися від спокою.
Долею тою правиль лиш Бог,
Як в кобзаря, одинокую.
Сосєдка о.д. 03.03.2018 р.