Зима до грудня запiзнилась

Валентина Козаченко
Зима до грудня запізнилась
На місяць майже,
І в весну
Наметами товстИми вкрилась,
Щоб відібрати не одну
Так необачно, недбайливо
Ту, грудню віддану, струну.

І в березні розвеселилась,
Неначе гурія в раю,
На вітах перлами іскрИлась,
Згадавши молодість свою -

Оту грудневу чародійку.
І затремтіла, мов злодІйка,
В чеканні чуткому тепла,
Що у сусідки замела.

В снігу ховалась між кущами,
Все сЕрдилась
(Якої мами?)
Кидалась пір.ям  з рукавів,
Мела намети понад рів.

Всіх виганяла на дорогу,
Мовляв, тут стЕжки не знайти,
І попри всі перестороги,
Народ по трасах мусив йти.

Тепер бреде, чуднА, до лісу,
Кружля, мов віхола, в полях,
Терпляче стежку важко місить
Кидає льОдами на шлях.