Про славу гумореска

Валерий Сентюрин
От  якби  я  кінозіркой               
Світовой  була,
І  в  гламурному  журналі
Засвіталась  я
Чоловіки  б  від  того  фото
Голови  губили,
За  один  погляд  очей  синіх
Мені  б  ноги  мили

Журналісти  й  папараци
За  мной  полювали,
Про  дрібниці  життя  мого
Всім  розповідали,
Гонорари  від  реклами
Всі  рекорди  били,
І  про  мене  на  світських  тусовках
Тільки  б  й  гомоніли

Може  тобі,  а  нам,  доню,
Не  потрібна  слава,
Жили  без  твого  гламура-
Проживем  і  далі,
Щоб  писак  і  папараців
В  хаті  не  було,
Хвате  й  того,  що  про  тебе
Гомонить  село