Розлюбити б тебе...
І на місце все стало б, напевне...
Знову лютий мете,
Замете всі сліди неодмінно...
Почуття щоб, як лід,
Остудити б сердечнії муки,
Посміхнутися вслід,
Щоб світлішою стала розлука...
Як же це нелегкО,
Все змішати з холодним світанком,
Відпустити його
Й не зітхати від тУги до ранку...
Ця любов, як табу -
Та пізнали ми щастя і ласку,
Більше я не прийду...
Розумієш?.. закінчилась казка...
До останніх штрихів
Твої руки та губи згадаю,
Та на крихтах надій
Звуки ніжності всі затихають...
Світять дальні зірки,
Ти вогнем непогасним палаєш...
Ти спалив всі мости
Та в душі залишився, коханий...
Разлюбить бы тебя
Солнечная Бора
http://www.stihi.ru/avtor/mamik1202
Разлюбить бы тебя...
Всё на место бы встало, наверно,
И метель февраля
Замела бы следы непременно.
Чтоб сковал чувства лёд,
И остыла сердечная мука,
И с улыбкой вперёд,
Чтобы светлою стала разлука.
Кто сказал, что легко
Превратить всё в промозглую стужу,
И вздохнуть глубоко,
И признаться, что ты мне не нужен?
Той запретной любви
Мы вкусили блаженные ласки.
Вновь меня не зови...
Понимаешь, закончилась сказка.
До последней черты
Вспоминать буду губы и руки.
На осколках мечты
Затихают мелодии звуки.
Светом дальней звезды
И огнём ты живёшь негасимым,
Но, сжигая мосты,
Ты остался во мне, мой любимый.