Відрікаюся від тебе та,
вже за мить, знов думаю про тебе.
Це якась нестримна течія,
що підносить дух мій аж до неба.
Що зробити? Сил де віднайти
сіті розірвать, що пов’язали?
Я в полоні. І в думках лиш ти,
що б мені сумління не казало.
Зваблюєш, розбурхуєш жагу…
В снах – на крилах разом ми злітаєм.
...Це лише міраж, а наяву –
Знов себе картаю й відступаю.
Не заманюй в той короткий сон,
Я чекаю: сам ти відречешся...
Змий дощем холодним той полон.
Утікаю – більше не наснишся.