У моїх непокорених птахів
залишилося дві години,
Щоб злетіти увись, поки ми
Обсідаєм розбиті дахи.
З нерозгубленими думками,
Розбиваючись на краплини,
Ми, рахуючи дні, хвилини,
Вже забули як бути нами.
І в безодні відвертих зречень
Колихається дикий вітер.
Мої птахи на краю світу,
Відшукають потрібні речі.
Перемотані биті крила,
По землі - розлетілось пір'я.
У моєму малому сузір'ї
Ти колись себе загубила.
І навіки залишилась тихою.
Тою, що мене так і не викохала.
11.03.2018