Завітала Весна до моєї оселі
П'янким запахом квітів своїх.
Роздала вона ноти веселі
Дзвінким краплям, що падають з стріх.
Що ж так довго, чому забарилась,
Чи не тими стежками ти йшла?
Ну а може ти десь зупинилась,
Бо щось дуже цікаве знайшла?
Скільки можна було сумувати?
Скільки можна чекати тебе?
Ти заходь мила, Весно, до хати,
Господиня на стіл щось збере.
Буде квасом тебе пригощати,
Ну а хочеш парним молоком.
З печі кашу з борщем діставати,
Що парують духмяним теплом.
Вона в мене на тебе так схожа.
Тепла, ніжна, дбайлива як ти.
Працьовита, до всього пригожа.
Краще в світі мені не знайти.
Ти сідай, ти сідай, пригощайся.
Може ляжеш з дороги поспиш.
Відпочинь кілька днів і збирайся,
А тепло нам і сонце залиш.