Дивлюсь я на небо
Та тихо зітхаю.
Чому я, як птаха,
В блакить не літаю?
В мить відповідь з неба,
Я чую, луна, -
«Грішити не треба,
Ось в чому вина.
Вагою любому
Стають ті гріхи,
І липнуть, при тому,
Мов ті реп’яхи.
Ти іншій людині
Злоби не вчиняй,
Слабкому, дитині
Завжди пособляй.
Та думкою, помислом
Теж не гріши.
Тоді, Божим промислом,
Краще душі.
Надав Бог життя,
Тож, пристойно живи,
В гріху каяття
Ти душею сприйми».
І знову на небо
З землі я дивлюсь,
Я чую потребу,
Піду помолюсь. 10.03.2018г.