ВIН I ВОНА...

Він читає їй вІрші
так натхненно, аж пафос вирує,
Про кохання навіки,
що вабить у зоряний світ...
А вона, аж до блиску
начищає у кухні каструлю,
І прасує сорочку йому, і готує обід.

Він такий променистий,
такий, аж зірково-космічний!
Він натхненно- піднЕсений,
зірку дістане з Небес,
А дружина — мов мишка,
сіренька, нуднА, прозаїчна,
Мабуть зовсім нездатна
полинути з ним в світ чудес.

Завтра юній коханці
він цей вірш прочитає зухвало,
Теж так пафосно, щиро,
що обох аж кидаАтиме в жар.
І малиновим дзвоном
заспівають налиті бокали
В нереальному світі,
десь там, на краЄчку Стожар.

У захмарних світАх
він блукає із ранку й до ночі,
Розсипає в словах
осяйнІ подарунки-зірки...

... А комусь треба ж
чистить до блиску каструлі,
і прати сорочку,
Готувати обіди,
і мити брудні тарілки...