Мене немає.
Як часто це лунає в голові.
Не зміниться нічого, якщо забрати Є в Немає.
Крім милозвучності хіба.
Отак і ти
без мене
будеш
позіхати;
варити каву; душ приймати;
гуляти, споглядаючи;
в книгарні купуватимеш книжки;
писатимеш про дощ, про море, про пташки;
на кухні чаклуватимеш чаї і пироги;
і плаватимеш навперейми
із кимось іншим в снах своїх
знайомою рікою.
Усе як завжди.
І отак мине зима, весна і літо, осінь.
Мене нема.