Оригінал:
вмийся, земле, талою водою
теплим щастям змий сумні сліди
і веселою дівочою ходою
проліски з-під снігу розбуди
зодягнись в ошатну синю вроду
дай птахам надію на політ
поцілуй знов заспану природу
хай буяє ніжний першоцвіт
***
спитай мене, чому тебе онімблюю
чого оспівую тебе в своїх піснях
твій образ вкотре пам'яттю вирізьблюю
щоб не згубити на пекучих розстанях
ці перехрестя - відстані - розлуки
оці шторми - вітри - дощі - сніги
не опустили в безнадії мої руки
лиш впертості додали і снаги
іще судомно я вслухаюсь в тишу
чекаю нічних кроків... а проте
я космосу душі твоєї не полишу
і знаю: не полишиш й ти мене
© В.Лахута
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
-1-
талою водой поля и сёла
освежи, земля, и смой следы
и походкой девичьей весёлой
пролески под снегом разбуди
нарядись в одежды под погоду,
птицам дай надежды на полёт
поцелуем пробуди природу,
буйствует пусть нежный первоцвет!..
-2-
спроси меня, за что так обнимаю я
и что в тебе готова воспевать
твой образ вырезаю снова в памяти,
чтоб в расстояниях не потерять…
…………
те перекрестки жгучие, разлуки
и все шторма, и дождь, что моросил,
не опускали в безнадёге руки –
упрямства добавляли мне и сил…
я тьму округи судорожно плавлю,
ночных шагов всё жду и жду в тиши…
души твоей я космос не ославлю,
как не предашь и ты моей души…