http://www.stihi.ru/2018/03/14/10665
Оригінал:
Червоною калиною в сніги я упаду
До серця твого, любий мій, доріжку прокладу,
Ще завіруха крутиться в останньому танку
Весна усе ж пробудиться, і знов я зацвіту.
У цвіті білосніжному, мов у фаті стою
Чекаю свого милого й до шлюбу ніби йду,
А він із гіллям бавиться й цілує квіточки
І бджілки його зваблюють, та вірний лиш мені
Там з квіточки на квіточку ганяються вони,
А вітерець всміхається й шепоче щось мені.
Отак і пройде літечко і на коріння знов
Опаде моє листячко й сховається любов.
© Галина Рибачук-Прач
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Краснеющей калиною в снега я упаду
И к сердцу, мой единственный, дорожку проведу.
А завируха крутится в шалеющем ветру,
Да всё ж весна пробудится – я снова зацвету.
В раю цветенья белого стою я на виду
И, ожидая милого, как под венец иду.
А он с ветвями балует, оживший по весне
И обольщаем пчёлками, но верный только мне…
Да всё же меж цветочками сплошная кутерьма,
А ветер усмехается, что отойдёт зима,
Весна мелькнёт и летушко… на корни вновь и вновь
Мои листочки ссыплются, укроется любовь.
Фото из Инета - спасибо Наташе Солнышко...