Онук и дидусь

Вениамин Адамский
  Сонцэ сило за горою,
  Обрий полумям горыть,
  Онук до дида из слезою:
  Ой!дидусю тут болыть.

   Подывывся онуку в очи,
   Прыхылыв до бороды,
   Дид сказав:вгамуйся хлопчэ,
   Тришкы з дидом посыды.

  Ты ж цыбаеш як лошадко
  По кропывам и кущам.
  Диду дужэ тэбэ жалко.
  Дэ болыть,подую там.

   Дид поцыбав бы с тобою,
   Но здоровя вжэ нэма.
   Звать жыття твое вэсною,
   А в дидуся вжэ зыма.

  Онук рыгочэ и стрыбае:
  Ой,дидусю!ты пропав!
  На двори зымы не мае
  И вэсну ты тэж проспав.

   Дид лукаво посмихнувся,
   Поправыв вуса як козак
   З зымою майбуть я розмынувся,
   Колы онук цэ кажэ так!