А я люблю і радість, і журбу,
Усе, що в світі притаманне людям.
Далеку синь, що тягнеться в степу,
Мов дихання, яке властиве грудям.
А я люблю співати між ночей,
Про ту красу у світлі їх заграв.
В мільйонах зір, в мільйонах тих очей,
Знайшов одну, яку я покохав.
І та зоря, немов моя душа,
Яка горить в малих, коротких днях,
Яка горить у відданих віршах,
Душа, яку співатимуть в піснях.
І хай для когось час уже застиг,
А хтось, ще довго мусить в світі жити,
Я радий тим, хто все-таки устиг
У цім житті навчитися любити.
_____________________
© R. Tserkovnyy, 2018