Осадчому А.С.
Коли струни заграють сріблом,
Знову юність моя розцвіте…
І навколо все стане рідним,
Як волосся твоє золоте.
У тих світлих покручених кудрях,
Розійшлася моя любов,
А мелодія в теплих грудях
Зігрівала їх знов і знов.
Пам’ятаю я тихі ночі,
Ми не бачили в них кінця.
За таланти свої охочі,
Цілували ми руки Творця.
Наші дні і швидкі, і тривожні,
І життя, немов сірий дим…
Та під звуки гітари кожні,
Буду чути себе молодим.
Так, гітара – проклята жінка!
Вириває живе із грудей.
Часом лагідно, часом дзвінко,
Часом з розуму зводить людей.
Коли плач розіллють наді мною,
І піду я у вічність ясну,
Ти зіграй над моєю труною,
Про далеку і теплу весну.
_____________________
© R. Tserkovnyy, 2018