День графомана – чарівне свято,
Вітає мама, вітає тато,
За свої кошти книжки до друку,
І літ-тусовка , «своїх з фейкбуку».
На різних сайтах для літ-спільноти,
Спокійна заводь (читай – болото),
Стирають руки об стіл до крові,
В банальних римах прагнуть любові.
Мистецтво творять посеред ночі,
А зранку мають червоні очі,
Завжди щасливе їм світить сонце,
І як не дивно – в шибку віконця.
Римують часто дієсловами,
Одні хореї а інші ямби,
Кожен філолог, кожен з дипломом,
З відкритим серцем та щирим словом.
Як геніальність їх не любити?
Їхня душа – священний свиток,
День графомана – неофіційний,
Бо кожна слово – спадок безцінний.
Ви мої жарти прийміть нормально,
Хоч написав я речі банальні,
Бо кожен критик – по собі судить,
І графомани вони теж люди.