Зіронька яскрава на нічному небі
Сяє ,а повз неї ходить молодик
Та йому до неї жодної потреби,
Бо між небокраями він ходити звик.
А зірок на небі,як жінок у світі,
Кожна хоче звабити того молодця.
Різнокольорові, ще й різноманітні
Та хова за хмарами він свого лиця.
Зіроньки у відчаї падають на землю
Марно сподіваючись місяця знайти.
У ставку сховався глибоко під греблю,
Щоби зі світанком геть кудись піти.
Зірки що спадали за ради кохання,
На завжди лишають рідні небеса,
А від того дива на землі зітхають,
Бо то неповторна ,чарівна краса.
Ось вже ранок стелиться щільними туманами.
Сонце прокидається ,новий день прийшов.
Але молодик, ще висить над хмарами.
Наречену зіроньку так і не знайшов.
Сосєдка О.Д. 18.03.2018 р.