***

Мира Лис
Часто фразу усі говорять
"Час лікує і загоює рани."
Як часто обіцянки забувають
все рідше бачимо ми сни.

Сни про щасливе життя
де маєш свою людину.
Все частіше - забуття
де, маєш свою кохану.

Ти думаєш, надієшся, кохаєш
у мріях летиш у небеса
Спотикаєшся падаєш плачеш
і почалася чорна смуга.

Ти,як дитина,віриш у диво
що засвітиться нова зірка.
Ти придумуєш кожне слово
щоб відкрити засув замка.

Ти вставила ключ у двері
Вгадала слово - пароль.
Ти потрапила у вирій
і забула де стоїть сіль.

Ти починаєш нове життя
усе з чистого листа.
Минулому немає вороття
усе пішлоу води Прута.

Потекло за течією річки
за бурхливими хвилями.
Життя наділо нові стрічки
і умился чистими росами.

Наділо плаття з написом
" Щастя у твоїх руках".
Тінь заховалася за силуетом
сказавши" Мені тут крах".

Ти знову повірила у казку
у принца на білому коні.
Ти набралась сил під зав'язку
підковка відбилась на твоїй спині.

Підковка підписана " Для тебе!
Принесе тобі велику удачу."
От тільки - бережи себе
а інакше - дощем заплачу.

Но нам не потрібні сльози
у нас багато веселок.
І літом не підуть грози
у душі пробився струмочок.

струмочок несе  свої води
у водоспад щасливого життя.
Оминає невдач великі пороги
які назавжди відходять у забуття!