ОБЕРЕЖНО, ПОРІГ (о сто рож, но по рог??): ні дня, ні каїнам, ні юдам, не рідня; хто перебрався — читай далі???
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
трава — висока, зеленовесіння!
з цієї миті — це ж хіба дрібниця!!
повнісінька "дрібниць" таких полиця, —
зо сліпоти! невміння!! невезіння!!!
а небо — глибше, й променями вмите?
в нім голосніші почуття, — й пташині??
що зрозуміліше воно дитині, —
то чи дорослішаю?? на прожите???
розтулю ширше очі — більш прозрію...
прочищу вуха з ночі — й дня розчую...
всю душу прочиняю, та весную, —
ще й кожну мить... за вічність... мати смію..............
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Ще "Тут Були Читачі", й відгуків відлучених небачено; а я можу знову їм усім подякувати й побажати "Будьмо!" —
на прикладах стрінутих відгуків до «Щоденнi вiдкриття» (Юрий Зозуля):
~~~
Отак щодня потрібно себе пробуджувати!.. і кожну мить цінувати, і кожну травиночку цілувати та милуватися небом і радіти сонцю! Боже, як гарно!
Вера Кухарук 02.12.2012 23:05
~~~~~~~~
Кожен новий день - це відкриття! Поринула у ваш вірш! Сподобалось, дякую!
Елена Каминская7 04.11.2012 22:36
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Чудовий вірш!
Нюта Бойко 11.05.2011 12:52