Останнім часом, так бентежать сни.
Де синє небо? Жовте жито?
Моя земля стомилась від війни,
Так рясно кровію синів своїх полита.
Не чутно дзюркотіння від струмків.
Зате так чути, як чвірінькнуть кулі.
І занедбають від ворожої руки
Лани та доли,і ліси понурі.
Мені так прикро бачити все те,
У час, коли і я чекав весни.
Десь, у минулому, земля моя цвіте.
Останнім часом, так бентежать сни.