Картинка из Интернета
Як же хочеться назад, в минуле.
В час, де мама й тато ще живі,
Де в садку кувала нам зозуля,
І пісні співали солов’ї.
Підхопитись рано на світанку,
В довгі коси стрічки заплести,
Вийти за село, де у серпанку,
Вітерець в деревах шелестить.
Впасти у духмяні м’ятні трави
І дивитись в небо на блакить,
Де на обрії палають вже заграви,
І сонечко край неба золотить.
Так лежати в травах довго-довго,
Мовчки мрію мріяти свою,
Та, нажаль, назад нема дороги,
Не повернеш юність золоту…