Чорне з білим по-мішали,
Кров закапає сама,
Долю самі в себе вкрали,
Хоч була й тоді сумна,
Але ще була Надія,
Наче промінь у пітьмі.
Була в краї своя мрія,
А тепер нема і в сні..
Бо з душі украли Віру
І спаплюжили святе,
По живому деруть шкіру
За величне і просте...
Грають з долями, словами,
Щоб при-пудрити мету,
Володіючи думками,
Свою славлять правоту.
Нам тлумачачи Тараса,
Хоча змалку знають всі:
У єднанні сила наша,
Життя в мирі, не в війні.
П.В.М. 22.03.2018г.