Микола Вінграновський 1936-2004рр.
Український поет.
Ты плачешь. Плачь. Слезам ведь нету власти.
Нет и закона и преграды нет.
Ты плачешь. Плачь. Утешить я не властен.
Душа моя остыла уж навек.
И дорогие дни возле тебя погибли.
Сожжённые года тогда я не считал.
Возле тебя на этом пепелище
Растет покорность и растет беда.
Я думаю, что в этом – твоём мире –
Когда-нибудь во имя чудо-сна,
Меня предашь ты, бросишь в пепелище,
Как вещь ненужную, в остаточки огня.
……………………
Как мало - ненавидеть и любить!
Как много чтобы жить, чтоб только жить…
Март, 2018г
%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%
Оригінал
Ти плачеш. Плачь. Сльозам немає влади.
Нема закону. Перешкод нема.
Ти плачеш. Плачь. Втішати я не ладен.
Душа моя холодна і німа.
Дорогоцінні дні я біля тебе знищив,
За спалені роки нічого не просив я.
Навколо тебе в їхнім попелищі
Росте покора і росте безсилля.
Я думаю : у цім, твоєму світі
Небудь-коли в ім*я смачного сну
Мене ти зрадиш й викинеш на смітник,
Як знуду за тобою навісну.
Як мало ненавидіти й любити!
І як багато жить, щоб тільки жити!
**********************************************