Все сталося неждано, помилково,
На друзки розлетілися світи….
І тільки слово, ще терпляче слово
У весни не розбуджені летить.
Серед снігів складає візерунки,
Торішній гріх випалює дотла….
І тільки руки, опустілі руки
Більш не відчують торк твого тепла.
Весна ця іншим радісно озветься,
Не нас покличе в світле майбуття….
І тільки серце, безпорадне серце
Пульсує надто тихо для життя.
Й ночами пише недолугі вірші,
Є в кожному із них своя ціна….
І тільки душі, дивні наші душі
Не вірять, в кимсь придуманий, фінал.
фото - інтернет
http://www.stihi.ru/2018/03/27/8662 переклад тут