Я не мольфар і не вістун,
та семи п’ядей не потрібно,
щоб напророчити нехибно –
ніяке золото чи срібло
не сколихне душевних струн.
Осінніх золото дібров,
гаїв і долів неозорих
в повітрі мов кришталь прозорім
переливається й дозором
іде удалечінь любов.
Лиш срібло чарівних снігів,
що в сонця променях іскриться
і в зимній казці буде сниться,
немов холодна чарівниця,
сягне далеких берегів.
Я не мольфар і не вістун,
але звучать душевні струни
і вітерець колише вруни,
і пестить посмішка фортуни,
як словом бавлюсь, мов пустун…
березень 2018