Безсонна хитра ніч на витівки спроможна,
Навіє в душу враз зі спогадів туман.
А тяга до причуд завжди непереможна,
Я випадково знов гортала наш роман.
У помахах руки, пізнай таємні крила,
Як символи чуття, потрощені на раз.
Я у собі тепер нове життя відкрила –
Ідилію душі без зайвин і прикрас.
Стороняться мене Амури й Купідони,
У віршах кольори - вагомий аргумент.
Твоє пихате "я" всі перейшло кордони,
Кохання відійшло у ніч в один момент.
Не кваплю відтепер, свої безбурні весни,
Не бійся, все гаразд зі мною і в мені.
На схилі літ любов для нас іще воскресне
Примарним рухом крил, кантатою вві сні.