Ой, чому ж, козаче?

         Ой,  чому  ж,  козаче?

Ой,  чому  ж,  козаче,  ти  так  засмутився,
Чи  коня  не  маєш,  тому  й  зажурився?
Молодий  козаче,  скажи  нам,  як  звешся,
Чи  дому  не  маєш,  тому  й  вештаєшся?

І  коня  я  маю,  й  гарного,  гнідого,
Також  хату  маю,  в  селі,  Дніпрового.
Молода  дівчина,  моє  серце  вкрала,
На  щастя,  на  долю,  надії  не  дала.

А  звати  Іваном,  мене  ще  змалечку,
Та  й  живу  я  поряд  з  нею,  недалечко.
Скажіть  добрі  люди,  та  дайте  пораду,
Чим  серце  зігріти,  йому  дати  раду.

То  й  візьму  відерце,  піду  до  криниці,
Де  язики  "чешуть",  жінки  й  молодиці.
У  них  розпитаю,  як  прокласти  кладку,
До  серця  дівчини,  змінивши  повадку?

Коли  ж  зрозумію,  що  усе  вже  вмію,
Піду  до  дівчини,  думаю  зумію.
Серце  заберу  там,  хай  вона  страждає,
Може  й  передумає  і  мене  покохає.

А  поки  один  я,  тому  і  сумую…

           11:50.28.03.2018.