Не намагайся зрозуміти, все не просто,
Я іноді сама не розумію,
Чому весна тривожить стоголоса,
А осінь спокоєм і впевненістю гріє.
Чому зима у березні затрималась ,
Морозними ночами сніговії,
Похмуре небо важко і нестримано,
Хурделицею смуток в душу сіє.
Невизначеність гострою потребою
Стискає скроні, думкою пульсує.
Зима в весняних вікнах мов би крейдою
Пейзажі остогидлі вже малює.
Не намагайся зрозуміти подих ночі,
Що в ранок вилився розніженою вродою,
І не плекай собі надій пророчих,
Зворушливо приборканий природою.