Тепла, щира матері рука,
Перший дотик сонця на світанку.
Моя зрілість так тобі гірка...
Мамо, я малий безперестанку.
Не ховай ту тугу за собою,
Бо вона не має собі меж.
Світу я дарований тобою,
Щоб його я вмів любити теж.
Ти дала мені і віру, і думки,
Щоб в собі я переміг людину.
Від твоєї теплої руки,
Вмію я любить і Батьківщину.
Сильним став під тернами життя.
Мамо! Я ж твоя, твоя дитина!
І в свої хвилини каяття,
Лиш до тебе стану на коліна.
Лиш тобі б не бачити журби!
І не мати сліз від свого сина.
Як то від байдужості верби,
Ронить цвіт у затінку калина.
Моя зрілість так тобі гірка...
Мамо, я малий безперестанку.
Тепла, щира матері рука -
Перший дотик сонця на світанку.
________________________
© R. Tserkovnyy, 2018