Оригінал:
А у мене є зірка — велика, блискуча,
Берегтиму, аби не тьмяніла вона...
Лиш до болю шкода, що дарунок пекучий
Збайдужіло мені "дарувала" війна...
Хоч колись обпекла — хай тепер тільки гріє,
(Якщо вміє метал навівати тепла)...
По секрету колись розкажу цій зорі я,
Скільки болю і смутку вона завдала...
Берегтиму її... Пломеніє хай, світить,
Хай осяє мені довгий шлях, кожен крок...
Не судилося всякій людині у світі
Потримати в долонях одну із зірок...
Стане світочем в денних моїх океанах
І рішуче вестиме крізь тіні земні...
Берегтиму довіку її ненастанно —
То єдине від тата лишилось мені...
© Вікторія Бричкова-АбуКадум
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Есть звезда у меня – цвет блестящий, не марок,
Я беречь стану, чтобы не темнела она…
Но до боли мне жаль, что пекущий подарок
Равнодушно весьма «подарила» война…
Хоть тогда обожгла – пусть теперь только греет
(если может металл быть – источник тепла…)
По секрету когда-то скажу той звезде я,
Сколько боли, смятенья она принесла…
Сберегу я её…пламенеет пусть, светит,
Осияет пускай долгий путь каждый шаг…
И не всякому так суждено в этом свете,
Подержать чтоб в ладонях звезду…просто так.
Станет светочем в буднях моих океанов
И вести станет чётко сквозь тень на стене…
До скончания века хранить неустанно –
Это всё, от отца что останется мне...