Слова вже втратили будь-який зміст,
А я остаточно втратила совість
Вже не дійде крізь обшарпаний лист
Кризи моєї духовність
Слова здешевіли, кинулись навтьоки,
Мене залишаючи під завалами стін
Я заберу найцінніше - мої листи,
Вони ж бо не потребують змін
А революції тут зачекалось усе
Горобці винищуть виноград і крапки
Ти скажи, який тоді в мені сенс,
Якщо не пишу між людьми?
Папір займається самопідпалом,
Думки сохнуть, трясуться руки
Я не знайду себе під завалом
Хоч і кричу, не ідіть на звуки
Чорнила викашлюю із гортані
І розрізаю строфами шкіру
Я здешевіла у коханні,
Хоч і кричу, не ідіть на віру
Звуки виходять кров'ю, а не словами
Думки не стають у порядний текст
Все це банально сталось не з нами
Все це банально Поцілунок-кохання-секс
Не будем ламати комедію до кінця,
Я спокійно поховаю себе
Не чекай від мене паперового гінця,
Я більш не пишу, слово папір рве