Не відпускай мене ні думкою, ні словом,
Ні ясним днем, ні в темну ніч, ані вві сні.
Вір, знайдемо причал ми, навіть випадково,
І в творчості часи настануть осяйні.
Тож не вигадуй, що романтики минули,
Й для мемуарів саме підходящий час.
Не всі ще наші бригантини затонули,
Втім, є для серця лікарі й зорить свіча.
Ще віднайдемо місце, де у сні стрічались,
Нас обвінчає там зніяковілий Бог.
З тобою віч-на-віч ми ще не намовчались,
А очі не сказали й слова про любов.
http://www.stihi.ru/2018/04/04/4381 переклад тут