Мов письмено, яке не знають й вчені,
Цвіль сива вкрила мури височенні
Поточеної часом цитаделі.
Нема і сліду брам й палаців гарних,
Лиш кубла сов та на даху чагарник,
Та у щілинах хижі орхідеї.
Тут не почуєш пісню солов'іну,
Минають навіть привиди руїну
Катованої часом цитаделі.
І сонце палахливо утікає,
Як в небо кажанів злинають зграї,
Що в сутінки зриваються зі стелі.
Навіки щезли в пилової пастці
Й мистецькі твори, і кістки звитяжців
Зґвалтованої часом цитаделі.
Та в глибині під купами каміння
Скарб чарівний пильнує Берегіня —
Хранителька казкової пустелі.
______________
ілюстрація:
пейзаж "Мангуп" художника Леоніда Золотарьова