...Наливаються соком, як ягідки,
поцілунком обпечені губи.
Поволокою очі вкриваються,
згас маяк твій – пливу я до згуби.
Руки ніжні зробилися дикими
від шаленого поклику плоті,
Білий прапор білизни розірвано –
перемови лишаймо на потім!
Вихор пестощів в пісні зі стогонів
у шаленому ритмі прибою
Вирізає на спині, мов лезами,
тріумфальну історію бою.
І лунає жаданою кодою
крик – провісник солодкого миру.
Оксамит твого тіла розжарений
перламутром окроплює миро...
2010-04.04.2018
Пи.Си. Переробка мого твору з чернетки 2010 року.
:-)