Зірок у школі з неба не хватав,
але, як всі, закінчив десять класів.
Життя екзамен на придатність склав,
пішов на службу, працював в запасі…
Знайшов себе у власному селі,
бо батьківщина – то всьому основа.
У Троїцькім великі і малі
в обличчя знали Вітьку Толкачова.
Малий, малий, а власну справу мать
не кожен зможе, навіть здоровило.
Свої вершини впевнено долать
йому хватало розуму і сили.
Загинув не від куль й не від пожеж,
у себе вдома, прямо біля хати.
Для відбивання на городі меж –
міцне здоров’я нині треба мати…
Людини щастя зовсім не в грошах
і біль нестерпний рідним серце крає.
Життя дорогу розтяла межа…
Спокійно спи під лісом, в ріднім краї.
10.04.2018